«Старими», «історичними» або ж «класичними» будівлями в повсякденній мові зазвичай називають не такі вже й давні (якщо брати світовий досвід) забудови – кінця ХІХ або ж початку ХХ століття. Тоді архітектори й справді зверталися до європейський традицій, створювали такі собі ретроспективи відомих будівель. Ці ностальгійні нотки й називалися «неокласицизмом», «неоренесансом» або ж «неоромантизмом». Усе це потім переросло в модернізм та еклектику (коли все змішувалося докупи).
Олексій Бекетов
У Харкові його іменем названа станція метро, а будинки Бекетова повністю змінили вигляд міста. Усього в Харкові архітектор звів понад 40 будівель: він приватних особняків для заможних людей до бібліотек, шкіл і банків.
Свій перший проєкт у Харкові Бекетов розпочав у 1889 році – це було Комерційне училище. Раціональна, але водночас вишукана будівля зараз входить до складу юридичного університету та розташована на одній із центральних вулиць міста – Пушкінській. Бекетов і надалі забудовував центр міста: є навіть окремі вулиці із засиллям бекетівських особняків.
Архітектор потрапив до Харкова в той період, коли місто активно розбудовувалося, ставало культурним і економічним осередком. Його урбаністичний вигляд стрімко змінювався від вузьких вуличок із тісним нагромадження будиночків до широких, просторих і більш презентабельних забудов. Бекетов був безпосередньо тією людиною, яка й «підвищила» архітектурний вигляд Харкова – аж до столичного (із 1919 до 1934 років Харків був столицею УРСР).
